Мене звати Оля Сиротюк і 3 роки тому я вступила до КПІ, мріючи працювати в журналістиці. Не могла уявити, що займатимусь рекламою — зараз працюю PR та комунікаційницею Національного музею Голодомору геноциду.
Важливо, аби проєкт, за який Ви беретеся надихав, адже лише із баченням сенсу народжуються такі реклами.
Те, що зображено на плакатах важко назвати їжею.
Те, що сталося 86 років тому важко назвати життям.
До Всеукраїнського дня пам‘яті, коли ми щорічно запалюємо свічки у четверту суботу листопада, команда Музею Голодомору запустила соціальну рекламу містом, яка зібрала жваві обговорення, як онлайн, так і офлайн. Її головна мета не розповісти про їжу (хоча з плакатів може видатися саме так), її ціль — змусити перехожих зупинитися і усвідомити весь масштаб жахливого злочину проти людства.
